Конспект заняття з ознайомлення
з природою для дітей середньої групи

 Тема: «Лісові пригоди»

Мета: Продовжувати формувати у дітей уявлення про воду та її властивості (тече, замерзає, розтає), лід (крихкий, прозорий, твердий, гладенький). Формувати уявлення про зміни, що відбуваються в житті тварин із приходом зими. Розвивати фантазію, творчу уяву, логічне мислення. Виховувати любов до рідної природи, бажання оберігати її.

Попередня робота

Спостереження за об’єктами живої і неживої природи (дерева, сніг, лід, повітря, тварини). Вивчення прислів’їв, прикмет, віршів про природу, тварин взимку.

Проведення дослідів зі снігом, льодом. Праця на майданчику дитячого садка.

Матеріали та обладнання: 2 склянки, сніг, лід для дослідів; вата, марля для фільтрації снігу; макети ялинки; малюнки    тварин;    носова    хустинка; калина, цибуля, буряк, капуста; папір, квачики (по 1 на кожну дитину), гуаш, серветки, мольберт, палітри; книга «Казки», на 1 столі сніговик, на 2 – маленька ялинка із білочкою і їжачком, на 3 – ялинка велика із ведмедиком і зайчиком; лист Зими.

 Хід заняття

 Вихователь:

У нас сьогодні ніби свято,

Гостей зібралося багато.

А ну ж на мене подивіться

І веселенько усміхніться.

Ось я  впіймала диво-сніжку.  В яку пору запрошує нас вона?

Сьогодні ми Зиму сюди запросили, щоб бачити диво і слухать красу, і казка в садочок у наш заблукала. Давайте її почекаєм разом…

Хочете вірте, хочете ні, але …в деякому царстві трапилася така історія…

(Виходить Баба Яга під музику із лисичкою і вовком).

Баба Яга:

Я — Бабуся Яга,

кістяна в мене нога.

Я морозиво люблю

і ним діток пригощу.

Ой, тупну я ногою

і притупну другою.

Відразу стану молодою,

гарною, чарівною.

Зима ось гостинця передала, малята, і смачне ж морозиво! Пригощайтесь!

Вихователь: Підождіть, шановна, дайте-но ми його роздивимось, чи не дуже холодне. Доторкніться, діти, пальчиком, яке?

Діти: Холодне, біле, тверде.

Вихователь: Та це ж навіть не морозиво!

Біле, як сорочка,

Пухнасте, як квочка,

Крил не має, а гарно літає.

Що це? (Сніг)

Так, це сніг, не можна діткам таке морозиво їсти. І ось побачите чому. Ми його поставимо в піч.

Баба Яга: (підходить до дітей, нахиляється до них). Апчхи! Кахи! Ой, і захворіла я чогось!

Вихователь: Ой, Бабусю, це ж зовсім не годиться, всі мікроби на діток летять. Малята, розкажіть гості, як треба чхати і кашляти.

Діти: Потрібно закривати носик і ротик носовою хустиною і відвертатись.

Баба Яга: Та у мене немає такого і ніколи не було! Не знаю, що це!

Вихователь: Ми вам подаруємо, ось вона.

Баба Яга: Гарна! (Знову чхає). А тепер так? Погано мені, зовсім погано, голова болить. І чому це?

Вихователь: І чому? Бо морозиво допомогло. Викличемо лікаря.

Всі разом: Добрий лікарю, прийди, в нас біда, допоможи!

Лікар:

І від жалю, і від смутку

Завжди я вилікую всіх.

У мене ліки є чарівні,

Вони дарують щастя й сміх.

Або, як кажуть у народі, – бережи одяг, доки новий, а здоров’я – доки молодий. По дорозі до вас Лісовичок зібрав ліки і залишив мені корзинку. (Ставить хворій термометр).

Проводиться гра «Опиши і назви» – про цілющі властивості цибулі, калини, капусти, буряка.

Баба Яга: Дякую, мої любі, дякую, тепер я буду слухняною.

Лікар: У хворої висока температура. Доведеться забрати її до лісової лікарні. А звірята нехай з вами лишаються.

Вихователь: Добрий лікар нас лікує і здоров’я всім дарує. Але ж ми знову без казки залишились. Потрібно сказати чарівні слова, і вона прийде. Закриємо оченята і скажемо: «Один, два, три, казко, прийди!». 0, казки нема, а книжка з’явилась! Розглянемо її. Сніговичок чомусь без носа.

Діти: Зайчик забрав.   :,

Вихователь:   Чому   зайчик   забрав? (Бо любить моркву) Розгорнем книжечку.    О,    хвостик    чийсь    виглядає і вушка дрижать. Хто це? (Зайчик)

Дитина:

Ішли хлоп’ята по ялинку,

Взяли зайчика в торбинку.

Привезли його до хати

І давай його катати.

Привезли його додому,

Дали їстоньки малому,

Шанували, доглядали!

Привезли його на тік.

Зайчик вирвався та й втік!

Дитина: На гору бігом, а з гори перевертом?

Вихователь: Чому зайчик котиться з гори? (Задні лапи довгі) Коли виходить на прогулянку? (Вночі) А зараз день, і звірята он прийшли. Познайомимося з ними.

В темнім лісі проживає,

Хвіст рудий, пухнастий має.

Їй на місці не сидиться,

А зовуть її…     (лисиця).

Сірий брат із-за куща хвать? (Вовк)

Вихователь:    Виходь,   зайчику,   не бійся. А ось шишечка лежить погризена, зернятка вибрані. Чий це хвостик? Кому вибрала зернятка?

Дитина:

У рудої білочки

дуже гарні діточки:

Перше — як мізинчик,

сіло на ослінчик,

Друге — як грибок,

сіло на горбок.

Третє — як мишка,

ухопило за ніжку.

Сторінки гортає,

казочку читає.

Дитина:

Руденька, спритненька,

По деревах стрибає,

Шишки зриває і на зиму запасає.            (Білка)

Вихователь: Хто із звірів спить взимку? Ось вони, подивіться, але тихенько, не розбудіть.  Ведмідь спить під якою ялинкою?    (Великою)    Чому?    (Сам Великий) А їжачок? (Маленький) Що ведмедику сниться? (Медок)

Діти:

У малого ведмежати у барлозі мерзнуть п’яти,

Мама ковдрою вкриває, а маля її скидає.

Ні! Синочок він слухняний!

Просто бачить сни весняні.

Вихователь: А їжачку що сниться? (Яблука)

Повзе, повзе колючина

У яблука закутана.   (їжачок)

Вихователь: Лист якийсь за книжкою! «Любі малята! Пише вам чарівниця Зима. Ви зиму дуже любите і чекаєте на неї. Але взимку треба бути дуже обережним. У нас в усіх є ротики, ви ними розмовляєте, співаєте, їсте. Це будиночок для вашого язичка, зубів, горлечка. Але взимку в цей будиночок влітає холодне повітря, і він хворіє. Я знаю, ви розумні малята, і тому розумієте, про що розповідають мої малюнки… (Розгляд малюнків). Дуже хочу приїхати до вас, але мало снігу, потрібна заметіль».

 Дидактична гра «Як ми взимку живемо»

 Вихователь:

Ми біляві хмаринки,

Ми хмаринки-веселинки.

Раз по небу ми пливли,

Краплі дощику знайшли.

Нас краплинки напували,

І ми швидко виростали.

Стали великими, важкими,

Темними, сумними.

Мороз в гості прилітав,

З крапель сніжинки майстрував.

І полетіли вони вниз,

До вітра в гості подались.

Вітер зірочки кружляв,

То опускав, то підіймав.

Танцювали вони плавно

У завірюхи, своєї мами!

Хуртовина загуляла! Зима в гості прибула!

Зима:

Іду, іду, снігом мету!

З вами разом поспіваю, потанцюю,

Бо я силу свою чую.

Стало біле все навкруги,

Я розтрушую сніги,

Наганяю холоди,

Води сковую в льоди.

В дружбі я з дітьми всіма,

А зовуть мене …   (зима).

Хоровод «Зимонько-снігуронько»

Зима: Співати з вами гарно. А говорити вмієте? Сніг у мене який? А сніжинки?

А віршики про мене знаєте?

Дитина:

Дорога біла стелиться,

І краю їй нема.

Сніжок мете метелиця,

Прийшла до нас зима.

Дитина:

Білі мухи налетіли,

Все подвір’я стало біле.

Не злічити білих мух,

Що летять неначе пух.

Дитина:

Ой, весела в нас зима,

Веселішої нема.

Грає синіми димками,

Світить срібними зірками,

Снігом землю обійма.

Зима:   А   тепер   пограємось  у   гру. Я починаю, ви продовжуєте:

Багато снігу — … (багато хліба).

Багато   зірок   —    …    (на   хорошу погоду).

Зимою сонце світить, (та не гріє).

Готуй влітку воза, (а сани взимку).

Багато горобини (на сувору зиму).

 Дидактична гра «Впізнай на дотик»

Зима: Де ж мій сніг, чарівний сніг? Покладіть його до ніг!

Вихователь:   Ось   і   сніг,  та  що   це з ним? Діти, може ви знаєте?

Діти: Розтанув!

Вихователь: Чому?

Діти: Бо в кімнаті тепло.

Вихователь: Дуже  дякуємо, Зимонько, за сніжок. Але спершу процідимо  його через  вату  і  марлю.  Сніг, коли   падає   на   землю,   очищає   все навколо, забирає бруд, і люди дихають чистим повітрям.

Зима: До нас прийшла в гості…

Бурулька:  Не  кажіть,  хто  я.  Нехай малята самі відгадають моє ім’я.

Росте вона вниз головою,

Не влітку росте, а зимою.

Трохи сонце припече,

Заплаче вона і стече.

Діти: Бурулька.

Бурулька: Ось вона, бурулька. Зараз ми з нею пограємось. Ви скажете, яка вона.

 Рухлива гра «Передай далі»

Вихователь: Які у вас стали ручки? Чому мокрі? Але бурулька крихка. Я на неї натискаю, і вона ламається. Покладемо її в склянку з розтопленим снігом, нехай далі тане. Але подивіться що стало з бурулькою? (Плаває) А ось опустимо у воду металеву кульку. Вона теж плаватиме? (Ні) Чому? (Бо заважка) Бурулька у воді не тоне, бо лід — це мерзла вода, а вона легша за рідку.

Бурулька: Може нам її покуштувати, діти? Чому? Переконали, бо навіть он Баба Яга мене просила про це. Вона все ще в лікарні, і їй дуже потрібні носові хустинки — нежить не проходить.

Вихователь: Бурулько, ми тебе запрошуємо до нашої чарівної майстерні, де і будемо виготовляти носові хустинки.

Зима: А мені вже час летіти, знову сніг трусити. До побачення. (Діти прощаються з Зимою).

Вихователь: Зараз ми випустимо на волю зачарований малюнок. І тому запросимо Кляксу-чарівницю. Спочатку синю, далі жовту і рожеву. Складемо аркуш вдвоє і розгладимо долонькою. (Бурулька просить малят розповісти про незвичні малюнки).

Вихователь: Як приємно, що є різнокольорові фарби, які вміють творити дива: взимку розквітають квіти, літають метелики… А ось ожили струмочки. А це розсипались намистинки, і їх збирає чарівна незнайомка. Бурулько, вибирай собі подарунок, поспішай на вулицю, щоб не розтанути зовсім.

(Бурулька дякує, прощається з дітьми. Вихователь пропонує дітям завершити роботу виставкою своїх зачарованих малюнків. А ввечері запропонувати батькам відгадати, що саме побачила у кляксі їхня дитина).

Гарно нам у дитсадку!